Надання першої допомоги потерпілому при пораненнях

Навіть невелика рана являє загрозу для життя ураженого – вона може стати

джерелом зараження різними мікробами, а деякі супроводжуються сильними

кровотечами. Основною метою профілактики цих ускладнень, проведеної

при наданні першої медичної допомоги, є найбільш раннє накладення

стерильної пов'язки на рану,

дотримання правил асептики й антисептики, зупинка кровотечі.

У випадку, якщо ви отримали поранення, спробуйте самі собі

перев'язати рану хусткою, рушником, шарфом, шматком тканини. Надайте

допомогу тому, хто поруч з вами, але в більш важкому стані. При пораненні

настає кровотеча різної інтенсивності, яку необхідно зупинити.

При артеріальній кровотечі кров яскрава, червона, вихлюпується з артерії

фонтаном. У випадку сильної кровотечі на кисті або передпліччі, необхідно

максимально зігнути ліктьовий суглоб; при кровотечі на стопі і гомілки -

зігнути ногу в колінному суглобі. При артеріальній кровотечі на стегні -

накласти джгут (закрутку) на нозі нижче паху; на плечі - джгут трохи нижче

плечового суглоба.

При венозній кровотечі кров витікає рівномірним струменем темного або

майже чорного кольору. Для зупинки цієї кровотечі треба максимально

підняти кінцівку і накласти тугу пов'язку. Після зупинки кровотечі краї рани

треба змастити розчином йоду або зеленкою, прикрити рану марлевою

серветкою або чистою ганчіркою і забинтувати бинтом, шматком матерії або

поясом.

 Біль при пораненні може призвести до шокового стану потерпілого. У

цьому випадку, крім зупинки кровотечі необхідно: покласти або посадити

потерпілого так, щоб його руки і ноги були трохи підняті; використовувати

знеболюючі засоби; закутати потерпілого, щоб забезпечити максимальне

тепло.

При наданні першої допомоги у випадках поранення категорично не

можна:

- промивати рану;

 - витягувати будь-які сторонні тіла;

 - класти в рану вату, змочену йодом.

В екстрених випадках можна просто взяти шматок чистої матерії

(носовичок, шматок сорочки і т. д.), покласти його в рану і міцно притиснути

рукою, тримаючи так протягом часу транспортування до лікувального

закладу.

На невеликі опікові рани слід накладати трьохшарову пов'язку по

можливості, змочену розчином фурациліну. Пов’язку, у разі присихання до

рани, не можна відривати, вона сама відліпиться від місця ураження в міру

заживання.

При пораненні в голову потерпілого укладають горизонтально,

забезпечують спокій. Рану голови (виключаючи поранення обличчя) краще

не чіпати. У разі отримання поранення в обличчя слід затиснути рану

стерильним тампоном, серветкою або хусткою. Для порятунку життя таким

людям необхідна кваліфікована медична допомога.

При пораненнях хребта постраждалого необхідно знерухомити і укласти.

Після цього потерпілого не слід чіпати до прибуття медиків.

 При пораненні в шию можливе ушкодження гортані, хребта, сонних

артерій, яку

негайно перетискають пальцями, а рану туго тампонують стерильним

бинтом. Транспортування такого потерпілого повинно здійснюватися

обережно.

При пораненнях в груди і живіт, для запобігання попадання повітря в

плевральну і черевну порожнини необхідно накласти на рану

повітронепроникну пов'язку, марлеву серветку змочену борною маззю або

вазеліном, шматок поліетилену, в крайньому випадку, щільно затиснути рану

долонею. Потерпілого необхідно посадити у напівсидяче положення. Треба

враховувати, що зупинка кровотечі утруднена.

1) Поняття про асептику й антисептику.

Асептика – це сукупність заходів, спрямованих на попередження

потрапляння мікробів до рани. Таким чином, асептика є методом

профілактики раневої інфекції. Вона досягається суворим дотриманням

основного правила – усе, що стикається з раною, повинне бути стерильним (не мати мікробів). Не можна руками торкатися рани, видаляти з неї уламки,

обривки одягу, використовувати нестерильнийматеріал для закриття ран.

Антисептикою називається система заходів, спрямованих на зменшення

кількості мікробів та їхнє знищення у рани. Розрізняють механічну,

фізичну, хімічну і біологічну антисептику.

Механічна антисептика полягає у первинній хірургічній обробці

ран. Фізична антисептика полягає у застосуванні таких методів, при яких

створюються несприятливі умови у рані для виживання мікробів,– це

висушування рани, її дренування і відтік раневого виділення. Убиває мікроби

сонячне світло і штучне ультрафіолетове опромінювання

Хімічна антисептика заснована на застосуванні різних лікарських засобів,

що мають протимікробну дію. Ці речовини називаються антисептичними.

Найбільш широко застосовуються такі антисептики, як настойка йоду,

етиловий спирт, розчини хлораміну, риванолу, перманганату калію й ін.

Антисептики можуть складатися з декількох речовин, наприклад мазь

Вишневського. До біологічних антисептиків відносяться антибіотики, що

використовуються для профілактики і лікування раневої інфекції.

Способи асептики й антисептики доповнюють один одного в боротьбі з

інфекційним зараженням ран.

2) Правила надання домедичної допомоги при пораненнях

При будь-якому порушенні цілісності шкіри і глибоко розташованих

тканин необхідно обробити шкіру навколо рани розчином йоду, спиртом

тощо. Не рекомендується промивати рану водою або дезінфікуючим

розчином. Після обробки рани необхідно накласти асептичну пов'язку.

Пов'язка захищає рану від забруднення, інфікування, зменшує біль, а вигляд

перев'язаної рани заспокоює хворого.

Обробка рани потребує додержання таких правил:

перед обробкою рани необхідно помити руки (якщо поряд немає води, їх слід

протерти спиртом або бензином);

• невеликі поранення, садна після обробки шкіри навколо них настойкою йоду або перекисом водню заклеюють лейкопластиром чи медичним клеєм БФ-6;

• не можна видаляти із ран сторонні тіла або бруд, тому, що можна пошкодити судини і викликати кровотечу;

• шкіру навколо рани протирають від країв до периферії шматочком марлі,

бинта або вати, яка змочена спиртом, спиртовим розчином йоду чи бензином.

(не можна заливати рану йодом!)

• із бинта або індивідуального пакета зробити салфетку такого розміру, щоб

вона закривала усю рану, накласти її на раневу поверхню, забинтувати або

приклеїти смужками лейкопластиру;

• якщо в рані видно внутрішні органи, мозок або сухожилля, потрібно

акуратно накласти стерильну пов'язку, щоб до рани не потрапила інфекція,

або краще накрити рану стерильним матеріалом.

При проникаючих пораненнях перша допомога спрямована на запобігання

інфікування рани. Проникаючі поранення грудної клітки можуть

супроводжуватись кровохарканням, проникненням повітря до підшкірної

клітковини, яке виглядає як набряк, але викликає хруст при прощупуванні,

накопиченням повітря у плевральній порожнині (пневмоторакс),

накопиченням крові у плевральній порожнині (гемоторакс).

Пневмоторакс - це скупчення атмосферного повітря в плевральній

порожнині, яке потрапляє через відкриту рану грудної клітки (відкритий

пневмоторакс), або при ушкодженні легені чи бронха (закритий

пневмоторакс). При його виникненні можливе балотування органів

середостіння, що супроводжується розладом кровообігу і дихання. Перша

допомога при проникаючих пораненнях грудної клітки має бути спрямована

на ліквідацію пневмотораксу, попередження шоку, захист рани від

інфікування. Необхідно надати потерпілому напівсидяче положення;

накласти герметичну пов'язку, щоб зробити перепону для попадання повітря

до плевральної порожнини. Для цього після обробки рани, її закривають

смужками лейкопластиру, який накладається у вигляді черепиці. Можна

використовувати обгортку від індивідуального перев'язочного пакету,

клейонку, целофановий пакет, серветки, що оброблені вазеліном, які потім

фіксуються бинтовою пов'язкою до грудної клітки.

Перша допомога при проникаючих пораненнях органів черевної порожнини.

Частіше за все, це вогнепальні і колото-різані рани. Для всіх поранень

черевної порожнини характерним є різкий біль у животі, напруження м`язів

черевної стінки (живіт, як "дошка") і симптоми внутрішньої кровотечі, шоку

й колапсу. Значна кровотеча спостерігається при ушкодженнях

паренхіматозних органів (печінка, селезінка, нирки та ін.). Розвиваються

характерні симптоми кровотечі: наростає слабкість, настає загальна блідість,

нудота, блювання, похолодіння кінцівок. Пульс частий і слабкий,

артеріальний тиск падає. Поранення органів шлунково-кишкового тракту

супроводжується виходженням у вільну черевну порожнину кишкового

вмісту та інфікуванням її, внаслідок чого швидко розвивається запалення

очеревини (перитоніт).

У всіх випадках проникаючих поранень черевної порожнини необхідно

обробити рану і накласти асептичну пов'язку. Петлі кишечнику і сальник, які

випали в рану, у черевну порожнину не вправляти. Якщо не має абсолютних

симптомів проникаючого поранення у живіт, знеболюючих засобів не

призначати. Прийом води і їжі категорично забороняється. Пораненого у

живіт необхідно негайно госпіталізувати, транспортувати його у положенні

лежачи на носилках. При проникаючих пораненнях черевної порожнини показана екстрена операція в перші години, поки не розвинулась інфекція і

хворий не втратив багато крові.